Портал Українського Націоналіста

Четвер, 09 грудня 2021

Спогади Любомира Полюги "Богдана" (1925-2016) —діяча ОУН і УПА, особистого охоронця Романа Шухевича, радянського політв'язня.

"Серед нічної тиші ніжний стукіт у вікно: 3-1-3. Вмить прокинувся, вихопив пістолю із-під подушки, скоро пролунало ще тихіше 2-1-2. Так, це хлопці, сказала «Маня» — (хатнє псевдо Катерини Зарицької «Монети» — Головної провідниці УЧХ,) і пішла відчинити вікно та привітати гостей. Невдовзі в хаті вже були Головний командир УПА Роман Шухевич і з ним два особисті охоронці «Зенко» і «Левко».

Любомир Полюга

Це була перша моя зустріч із славни­ми охоронцями. Дуже хочеться за­лишити згадку про цих мужніх хлопців, які були незмінними охоронцями про Головному командирові УПА до його смерті. На жаль, зібрані матеріали від очевявдів, рідної сестри, друзів та ор­ганів; безпеки не всі підтверджені і збігаються. Про родовід і родинні зв'яз­ки «Зенка» розказує його рідна сестра Ірина Заєць-Хименко, яка нині після ув'язнення в інтинських таборах про­живає у Черкасах.

Михайло Заяць

Михайло Заяць народився 28 вересня 1921 р. в с. Берлин Бродівського повіту у свідомій українській сім'ї. Закінчив сільську семирічну школу. Він був зав­жди веселий, сміливий, гарно співав, брав участь у всіх шкільних заходах, ви­ставах, усюди, де збиралась молодь. Мав акторські здібності — граючи різні ролі, прекрасно вмів перевтілюватися, що в майбутньому, згадує сестра Ірина, нераз ставало в пригоді під час під­пільної діяльності брата.

Ще юнаком Михайло включився у національне життя села. Був членом товариства «Луг», вступив до ОУН. За активну політичну діяльність разом із старшим братом Володимиром (чле­ном ОУН., вояком УІІА, який під.псев­до «Лісовий» діяв на терені Брідщини, загинув у вересні 1950 р.) був ув'язне­ний польською владою в Березі Кар- тузькій (1937 — 1939 рр.). Старожили Берлина згадують Михайла як великого патріота.

1942 року Михайла брали в Німеччи­ну. Знання німецької мови допомогло йому втекти та перейти на нелегальне становище. Згодом Михайло включив­ся у визвольну боротьбу. На жаль п. Іри­на не має точних даних про його діяльність, тільки знає, що він займався виготовленням необхідних документів для українського підпілля. Певно, не відав, що згодом стане великим фахів­цем у цій царині.

На той час Михайло (далі розповідає сестра Ірина) перебував у Берлинському самооборонному кущовому відділі, яким керував уродженець Берлина Ми­хайло Дудка, псевдо «Стефанівський». В документах РВ НКВС-НКВД у списку 31-го повстанця куща «Стефанівського» Михайло Заяць стоїть під номером 9. («Список бандитов, состоящих на учете в Бродском РО НКВД-НКГБ по состоянию на 20.07.1945 г.»). За даними іншого документа — доповідна записка «О результатах ликвидации банд-бойовок» від 23 серпня 1945 р. — говорить про те, що шість повстанців, серед них Михайло Заєць вийшли Із боївки «Сте­фанівського» і перебувають в іншому районі.

Михайло Заєць

 Далі розказує Генерал-хорунжий УПА Василь Кук: «Зенко-Влодко» нав­чався техніки виготовлення докумен­тів, печаткарства у талановитого майстра-печаткаря Григорія Васьковича у Берлині. Михайло, маючи вроджені задатки до малювання, різьбярства швидко опанував це мистецтво і в май­бутньому передавав іншим. Я цінував «Зенка» як мужнього, одчайдушного повстанця, як здібного і талановитого печаткаря. З його рук виходили від­битки печаток, документів, яких навіть експертам було дуже важко розрізнити». 1945-1946 рр., як печаткар, був при полковникові В.Куку, а 1946 року пере­ходить у підпорядкування до головного командира УПА Романа Шухевича і стає рівночасно його особистим охо­ронцем.

Для праці над матеріалами, зустрічей з командирами УПА, контакту із зов­нішнім світом головному командирові УПА необхідні були підпільно-штабні квартири («хати»). Таку зв'язкову «хату» в 1946 р. ор­ганізувала зв'язкова Романа Шухевича Оля Ільків «Роксолана» разом із Голов­ною провідницею УЧХ Катериною Зарицкою «Монетою» в Княгиничах Рогатинського району. В цій підпільній хаті, застосовуючи свою майстерність побудови бункерів, «Зенко» разом із другим охоронцем «Левком» побудува­ли за останнім словом конспірації неве­ликий бункер.

З початку грудня 1946 р, із такого бун­кера, також збудованого «Зенком» і «Левком», довелося мені забирати ма­теріали при ліквідації «всипаної» конспіративно-штабної хати Головного командира УПА Романа Шухевича у Львові по вул. Сулемирського 4. Для існування конспіративної хати в Княгиничах була с­творена підпільна сім'я. Господинею хати була Оля Ільків «Роксолана» з маленькою донечкою Дзвінкою, Любомир Полюга «Богдан» став чоловіком Олі батьком Дзвінки, сестрою Олі — Катерина Зарицька «Монета».

В той час, коли Командир із Катери­ною Зарицькою працювали над полі­тичними матеріалами, в другій кімнаті «Зенко» сідав біля швейної машини, витягав свій інструмент, маленькі загос­трені голки, долота, сверла і займався виготовленням печаток. Я дуже диву­вався — щойно в цих руках був автомат, граната, а тут така тонка художня робо­та. «Зенко» майстерно вирізав на гумі нову ідентичну до відбитку печатку, ав­томат у цей час лежав біля нього заряд­жений.

Михайло Заєць "Зенко" - охоронець Р.Шухевича і зв язковий В.Кука.

Свою майстерність «Зенко» старався передати мені. З перших хвилин нашо­го знайомства ми побраталися. Зенко» був шатеном з гарними синіми очима, кучерявим волоссям. Типовий бойовик — рішучий, мужній і дуже відважний. Усі хатні любили його за щиру веселу вдачу. У трудні хвилини завжди знахо­див вихід.

Якось на третій день гостювання у нас Провідника з охоронцями трапи­лась несподіванка. Внаслідок необе­режності, через незчинене вікно сусідка побачила в хаті чужу людину. (Це був «Зенко», який сидів за маши­нкою до шиття). Настала загроза ліквідації хати. Із вкрай небезпечної си­туації вийшла «Монета». «Зенка» пере­одягнули в подерту одежу, обмазали шию і руки копотем із примуса, він ви­глядав як «міняйло» із Бессарабії. В торбі в нього були шматки тканини, які мав вимінювати на картоплю. Насампе­ред зайшов до сусідки Марти, яка бачи­ла його через вікно. Симпатичного молдаванина Марта навіть запросила на вечерю. Обходивши село, ввечері, як стемніло, повернувся до хати. Тут пригодились «Зенкові» акторські здіб­ності, роль молдаванина-міняйла зіграв бездоганно.

Михайло Заєць

Остання моя зустріч із «Зенком» і «Левком» була 15-го вересня 1947 р. — тоді вони залишили хату і за завданням Командира пішли в терен.

21 вересня 1947 р. потрапляє в руки КГБ Катерина Зарицька «Монета». На­ступного вечора, останній раз в охо­роні, відпроваджую Головного коман­дира Романа Шухевича в Рогатинський ліс і передаю по зв'язку. Повертаючись, в Рогатині, в перестрілці, важко поранений, потрапляю в руки чекістам.

Така ж підпільно-конспіративна хата була у Грімному Комарнянського ра­йону. Господинею хати була Дарка Гусяк «Алейка», її мати та зв'язкова Головного командира Р.Шухевича Марта Пашківська «Мартуня». Після провалу хати в Княгиничах сюди приходив Коман­дир із особистою охороною («Зенком» і «Левком»), який деякий час — днів з десять тут перебував.

На початку 1948 року хата була розконспірована. Якось непередбачено в кімнату зайшов дільничний міліціонер і побачив озброєних «Зенка» і «Левка». В перестрілці «Зенко» ліквідує ворога. Командира в хаті тоді не було.

Після провалу «хат» в Княгиничах і Грімному у Командира було ще дві за­пасні «хати» у Львові: в Лисиничах в домі пані Олени Яремкової, а також на вулиці Маріупольській 32 у помеш­канні пані Марії Угрин. У цих під­пільних «хатах», де Провідник перебув зиму 1947-1948 рр., були сконструйо­вані криївки, добре замасковані тими ж «Зенком» і «Левком», яким дав високу оцінку сам Роман Шухевич, Весною 1948 року в Бібрецькому лісі на Львів­щині був зачитаний наказ Проводу про нагородження Командира охорони боївки Р.Шухевича — Михайла Зайця «Влодка».

Нову підпільну хату в Білогорщі біля Львова організовують Дарка Гусяк і Галина Дидик «Анна», зв'язкова Голов­ного командира УПА. Ця штабна квар­тира проіснувала з 1948 р. по 5-те березня 1950 р. Тут винахідливі «Зен­ко» і «Левко» зробили дві криївки. Од­ну, невеличку, замасковану дерев'яною перегородкою, на другому поверсі «ха­ти». Другу — під домом. 3-го березня, довідавшись про небезпеку, яка загро­жує «хаті» в Білогорщі, Командир відправляє «Зенка» і «Левка» провірити готовність резервних «хат» прийня­ти Провідника. Тому 5-го березня в критичний момент Командир був без охорони. Після смерті Головного ко­мандира УПА Романа Шухевича пол­ковник Василь Кук направляє «Зенка» і «Левка» в розпорядження крайового провідника Західноукраїнських земель Романа Кравчука.

Перебуваючи в підпіллі, Михайло Заяць підтримував зв'язок із родиною. Так, 1949 року він двічі відвідував стар­шу сестру Юстину, яка лежала в лікарні у Львові. До молодшої сестри, яка кара­лась в інтинських таборах, «Влодко» пише два листи.Пізнавайте минувшину з спільнотою "На скрижалях"/

Ось декілька рядків із листа від 25.08.1949 р.: «я гуляю по волі, для мене немає перешкод, живу серед тих, «чорніших чорної землі»... і працюю. — Згадаю про Тебе — контраст». В другому листі від 29.01.1950 р.:

«Від часу мойого відходу формально­го і від останньої нашої зустрічі пройшло дуже небагато часу, та історія його дуже багата, розказувати може тільки той, хто переживав його. Всту­паючи в завод, зустрівся з багатьма перешкодами, щоб побороти їх, пот­рібно було перейти школу життя; кому пощастило, кому ж ні — вступив в інший завод. Будучи вже кілька років в одному за­воді, я призвичаївся до одного фаху робота стала відомою, ясною, певною. Маючи добру працю, не думаю покида­ти її. На заробіток не дивлюся. Заплати повністю вистарчає для мене..»

В обох листах була зазначена адреса відправника: Львів вул. Костюка 4 кв. 2. Щерба Антоніні.

б березня 1950 р. Ірина отримала поштiвку від Мирона Марецького із за­стереженням не писати на попередню квартиру. Це була остання звістка сестрі Ірині про брата Михайла. Далі сліди повстанця губляться. За однією з версій «Зенко»-«Влодко» за допомогою підроблених документів легалізувався в Польщі, там проживав і помер.

Інша з версій випливає з архівної довідки — на основі документа від 26 червня 1956 р, в якому уповноважений управління КГБ при РМ СРСР по Львівській області у Бродівському ра­йоні повідомляє начальника УМВС Львівської області про синів спецпоселенки Теклі Володимирівни Заяць (ма­тері повстанця). Зокрема, про Михайла читаємо наступне: «Заяц Михаил, 1922 года рождения уроженец села Хмелевое (тепер Берлин) Бродовського района Львовськой области в банде ОУН находилея. с 1944 года под кличкой «Владко», ликвидирован в 19... (нероз­бірливо) году на территории Волынской области, акта о его ликвидации в райапарате не имеетея».

Що ж до року загибелі повстанця, то його важко розібрати через незро­зуміле виправлення, з якого прогля­дається 1955 рік. Навіть якщо взяти до уваги цю дату, то поки що не з'ясованим залишається точне місце та обставини загибелі повстанця.

Про другого охоронця Романа Шухе­вича, блондина середнього росту, дуже тактовного, інтелігентного, завжди врівноваженого «Левка» на превели­кий жаль жодних даних не маю. Навіть не зумів до цього часу дізнатися його справжнє ім'я та прізвище.

Газета «Нескорена Нація»

№1 (292)

Січень 2020