Портал Українського Націоналіста

Субота, 10 квітня 2021

Багато хто з моїх друзів не розуміє, чому я так щиро ненавиджу Порошенка. Спробую пояснити. Попереджаю, буде дуже багато букв.

Після втечі Януковича з України постало питання позачергових виборів. Об'єднана опозиція вирішила підтримати кандидатуру Петра Порошенка, не звертаючи увагу на його минуле, а саме причепність до Партії Регіонів і членство, хоч і тимчасове, в уряді Азарова. Порошенко починає свою передвиборчу кампанію, в якій намагається залякати народ необхідністю його перемоги в першому турі, бо "росія нападе". Надалі це твердження буде глибоко сидіти в його політичному житті і черговій передвиборчій кампанії.

Порошенко 7-го червня проходить інавгурацію приймаючи обов'язки президента України. Вже 23-го червня відбувається перша зустріч в Мінську, куди новообраний президент призначає представниками України Медведчука і Шуфрича, погодьтесь, найкращий вибір. Хто-хто, а Медведчук з Шуфричем на переговорах з рашкою точно захищатимуть інтереси України. В зв'язку з цим 29-го червня відбуваються протести добровольчих батальйонів проти мирного плану врегулювання конфлікту (https://zaxid.net/pid_administratsiyeyu_prezidenta...) організаторами виступають батальйони "Донбас", "Дніпро" і "Айдар"(згодом батальйони "Донбас" та "Дніпро" будуть розбиті в Іловайську. А батальйон "Айдар" і без Іловайська зазнає значних втрат)

Під тиском добровольчих батальйонів 1-го липня розпочинається контрнаступ українських сил. Україна відвойовує значну кількість територій і наближається до стратегічно-важливої точки - Іловайська. Добровольчі батальйони разом із ЗСУ починають штурм. Переповідати всі деталі Іловайських боїв я не буду. Зупинюсь тільки на деяких моментах. Багато добровольчих батальйонів кинули свої сили туди. Розвідка доповідає Порошенку про підготовку перетину українського кордону значними силами російської регулярної армії. На натомість від Порошенка - ігнор. Ні команди вивести війська з Іловайська, ні підвищення бойової готовності для прикордонних військ - не було. 24-го серпня російська армія абсолютно без спротиву входить на територію України і за менш ніж один день утворює Іловайський котел, повністю відрізаючи нас від решти українських територій. А це значить: обмеженість боєприпасів, брак їжі і питної води. 24-го серпня в Києві проходить парад до Дня Незалежності, ніби не помічаючи російського прямого вторгнення. 26-го серпня Порошенко в Мінську зустрічається з Путіном, де міцно стискає останньому руку(https://www.youtube.com/watch?v=I-ZeuTLrQUs) це відбулось за три дні до славнозвісного "Зеленого коридору" і через два дні після російського повномасштабного вторгнення. Саме час, щоб потиснути руку путіну. Дякую, верховний головнокомандуваче, за патріотизм.

28-го серпня до сил, що знаходились в Іловайську, в тому числі й мене, доходить команда, що потрібно готуватись до виходу, оскільки на рівні міністерства закордонних справ України і рашки домовились про зелений коридор для нас. Одна з головних умов - щоб ми роззброїлись. Інформація до нас була доведена, та зрозуміло, що ніхто роззброюватись не збирався. Наші командири навіть не розглядали подібного варіанту. 29-го числа з підготовлених позицій, на яких російська армія, за словами місцевих, чекала в бойовій готовності на нас 3 дні, по нашій колоні відкривається вогонь. За декілька годин розстрілу кількість вбитих можна рахувати сотнями, я вже не говорю про поранених. Українські сили в Іловайську розбиті. Російські війська наступають, я, виходячи із оточення, не встигаю за просуванням лінії фронту і тільки в уже сєпарському місті Роздольне (вночі, коли ми до нього наближались, російські сили захопили це місто, та зранку ще не встигли розставити блокпости) нашу групу зустрічає Жак і вивозить на підконтрольну Україні територію.

В зв'язку з перемогою російських військ на багатьох точках зіткнення Українське населення вже починає приймати мінські домовленості які підписує Медведчук. Частина учасників акцій протести 29-го червня загинули, частина отримали каліцтва, а частина перебувала в полоні в зв'язку з Іловайськими подіями. І здавалось би, окей, для України мінські домовленості справді були вимушеним кроком. Ми програвали, через розбиття українських сил в Іловайську армія була деморалізована, населення і значна частина солдат - налякані(приклад, те ж Роздольне російські війська захопили практично без спротиву). Якби не мінські домовленості, варто визнати, російська армія просунулась би набагато глибше. Та навіщо росії вони здались? Що вони виграли, від прийняття цих умов? Зрозуміло, що Медведчук і Шуфрич прийняли ті умови, які їм нав'язав путін. Без будь-якого спротиву із їхньої сторони. Та все ж, навіщо путіну перемир'я в момент тріумфу? І відповідь, як на мене, сама напрошується. Якби путін продовжив повномасштабний наступ Європа з НАТО не могли б залишитись осторонь і повинні були б втрутитись. Більше того, можливо вони вже розпочали дипломатичний тиск після повномасштабного російського вторгнення 24-го серпня. Росія підписує мінські домовленості і завдяки ним може й далі говорити, що їх там нєт і в Україні громадянська війна. То всьо сєпари. Угу.

Далі був Донецький аеропорт і наші Кіборги, далі бої за Дебальцево, далі бої за Широкіне і багато інших гарячих точок. Та це не завадило Порошенку 2-го жовтня 2015 року, під час чергової зустрічі з Путіним в Парижі, знову міцно потиснути йому руку (https://www.youtube.com/watch?v=REjSxz7Eszk). Практично весь свій президентський термін Порошенко залякує людей оцим от "росія нападе". Будете проводити акції протесту проти мене - "росія нападе". 9-го грудня 2015-го року СБУ, контроль над яким все ж має президент, вбиває героя українсько-російської війни друга "Лісника". (https://racurs.ua/.../1683-sprava-lisnyka-istoriya...) 19-го жовтня 2016-го року Порох вперше не потиснув руку путіну під час чергової зустрічі (https://www.ukrinform.ua/.../2104702-porosenko-ne...).

На початку 2017-го року Липецька фабрика Порошенка нарешті оголошує про припинення своєї діяльності в росії(3 роки знадобилось “патріоту” для закриття російського бізнесу, і 3 роки бізнес свого “особистого ворога” путін не чіпав). (https://www.volynnews.com/.../lypetska-fabryka-ROSHEN.../...) І того ж 2017-го року, після втрати липецької фабрики, Порошенко нарешті робить свій перший антиросійський крок — оголошує про блокування російських сайтів таких як “вконтакті”, “однокласники” і т.д. Що спонукало його на ці дії? Нарешті посварився з путіном? Чи, можливо, путін дав відмашку на проукраїнську позицію Порошенка, через збільшення протестних настроїв в країні? Якби до 2017-го року запитати в більшості ветеранів українсько-російської війни відношення до Порошенка, більшість, 90%, заявило би, що воно негативне. Оскільки жодного проукраїнського кроку до того моменту Порошенком не було зроблено. Та після 2017-го вони, нарешті, почались. Ну і ми, звичайні громадяни, на них купились.

Після заборони російських соцмереж, після не допуску Самойлової на євробачення в Україну, після багатьох таких проукраїнських “після” в нас формується чітке бачення патріота Порошенка, який допомагає українській армії(привіт Свинарчукам) і так щиро переживає за Україну, що аж посивів. І тим часом перед новими виборами на каналі Порошенка “Прямий” розпочинається піар Бойка. Як це стикується з образом патріота, який ледь не власними силами зупинив росію, і так чудово відстоював Україну на міжнародній арені? Не запитуйте, не знаю. Але виходить так, що “щирий“ патріот України піарить на своєму каналі щирого патріота росії, як кандидата в президенти і лідера парламентської фракції. А далі — другий тур і дебати, на яких Порошенко заявляє що “в Іловайській трагедії винна тільки росія”. Угу. росія заставила українське керівництво не реагувати на підготовку до повномасштабного вторгнення. Росія заставила проводити парад 24-го серпня під час повномасштабного вторгнення, що створювало інформаційний шум, відвертаючи увагу від найголовнішого(символічно, на параді демонструються українські сили і міць української армії в той час, поки російська армія перетинає український кордон не отримуючи ніякого спротиву). Росія заставила віддати наказ рухатись до підготовлених росією бойових позицій для розстрілу української армії. Так, в цьому винна тільки росія. І някої, в найкращому випадку, некомпетентості з боку української сторони не було. Угу. Дякую Петре Олексійовичу, я тепер зрозумів чому ви постійно затягували із розслідування Іловайської трагедії. Там і без нього все ясно. Винна тільки росія.

Тим часом передвиборча кампанія Порошенка безапеляційно протиставляє фігуру Пороха Путіну. Особливо вони цього не приховували у своїх бордах, де на одному борді зобразили Петра Олексійовича разом із президентом рф путіним. Рожа *уйла — це саме та рожа, яку я хотів би бачити прогулюючись по своєму рідному Києві. Угу. Дякую за виконання моїх бажань. Та на цьому історія Пороха не завершується. Після заяви Зеленського про підписання формули Штайнмаєра Порошенко починає кричати про капітуляцію.

Можливо він забув як в 2016-му році, перебуваючи на місці Зеленського, він говорив протилежне (https://www.youtube.com/watch?v=kV73LMjoxsE) Чим зумовлене це перевзування в повітрі? Формулу Штайнмаєра ж узгоджували обранці Порошенка — Медведчук з Шуфричем. Він раптово перестав їм довіряти? В будь-якому випадку перевзування в повітрі без пояснень цієї кардинальної зміни позиції, говорить про лукавство і брехню. Сьогодні на Порошенка копає ДБР, яке очолює зрадник і переслідувач учасників революції гідності Роман Труба. Та я не забуваю, що саме Порошенко призначив цю людину з таким от послужним списком, на посаду директора ДБР в 2017-му році. І саме партія Порошенка на останньому голосуванні для переформатування ДБР і зняття Романа Труби з посади директора, не віддала жодного голосу “за”. Звичайно, я не маю ніяких доказів співпраці Порошенка з путіним. І тому в цьому пості я присвятив більше уваги історичним подіям, які після останньої крапельки склалися в моїй голові в один ланцюжок. Сподіваюсь, що моя позиція стала вам більш зрозумілою.

Все буде Україна! Добро ж зажди перемагає.)

https://www.facebook.com/

Газета «Нескорена Нація»

№1 (292)

Січень 2020