Портал Українського Націоналіста

Вівторок, 21 травня 2019

Звіти КДБ наглядно демонструють ефективність радянського керівництва. Інформацію про халатність, аварії чи численні витоки радіаційних речовин з ЧАЕС протягом 1971-1986 років Компартія кваліфікувала як дезінформацію і активно припиняла "поширення чуток".

Українське законодавство забороняє обмежувати доступ до інформації про стан навколишнього середовища та екологічні катастрофи. В радянські ж часи будь-яка інформація, включно з даними про техногенні чи природні аварії, яка проливала світло на негаразди в "країні розвинутого соціалізму", була таємною. Її ретельно охороняли, навіть, якщо за це довелося платити життям та здоров'ям тисяч громадян.

Всюдисущі "органи" акуратно збирали такі матеріали, обробляли їх і доповідали вищому партійному керівництву країни. Партія, в свою чергу, приймала певні рішення не рахуючись з інтересами "простих смертних" та не ставлячи їх до відома.

Часом рішень просто не приймали, адже якщо про проблему ніхто не знав, то й гострої потреби на неї реагувати не було. Аварія 26 квітня 1986 року в Чорнобилі могла відбутися тільки в такій країні.  

Чорнобильська атомна електростанція ім. В.І.Леніна вважалася стратегічним економічним об'єктом СРСР. Тому КДБ (Комітет державної безпеки - ІП) наглядало за нею з перших днів спорудження.

"Відповідно з директивами 24 з'їзду КПРС, - читаємо в інформаційному повідомленні чекістів від 19 вересня 1971 року, - в Київській області в Чорнобильському районі поблизу села Копачі споруджується перша в УРСР Чорнобильська АЕС електричною потужністю 2,0 млн кВт".

Далі подається технічна характеристика об'єкта. При цьому спецслужба писала, що повний опис технічних особливостей є тільки у міністерства енергетики СРСР, а відповідне відомство УРСР ними не володіє і не має досвіду експлуатації атомних станцій.

Вже на самому початку звучать застереження:

"Питання відбору, розстановки і навчання будівельно-монтажного і експлуатаційного персоналу Чорнобильської АЕС слід проводити більш ретельно, ніж на звичайних електричних станціях, адже наслідки халатного і зловмисного ставлення персоналу АЕС можуть призвести до важчих і небезпечніших для оточуючих результатів".

Кадебістські звіти про ЧАЕС аж до самої аварії у квітні 1986 рясніють інформацією про недбальство та зловживання у спорудженні та експлуатації станції.

17 серпня 1976 повідомлялося про можливий зрив запланованого на наступний рік відкриття станції через запізнення будівельників. А під час спорудження використовувалися неякісні матеріали.

Ось лише деякі витяги з повідомлення про технічні порушення:

"гамма-просвічуванням на трубах були виявлені раковини і тріщини, в результаті труби виявилися непридатними для експлуатації і мали бути відправленні заводу для усунення браку в заводських умовах... Всі труби з порушенням правил після ремонту на АЕС прийняті під монтаж...

Бучанський цегляний завод (Київська область) систематично постачає будівництву АЕС низької якості облицювальну плитку та цеглу (45 одиниць міцності проти норми 75)...

В квітні 1976 в результаті порушення технології бетонування баку для рідких радіоактивних відходів ємкістю 5000 кубічних метрів через халатність прораба сталеве облицювання бака було деформоване. В результаті при введенні в експлуатацію бака через тріщини на облицюванні міг відбутися витік радіоактивних відходів і забруднення навколишнього середовища".

Ситуація не змінилася і через кілька років, коли почав працювати перший реактор станції.

17 січня 1979 року "згідно з отриманими оперативними даними на окремих дільницях будови другого блоку Чорнобильської атомної електростанції зафіксовано факти відходу від проектів і порушення технології ведення будівельних і монтажних робіт, що може призвести до аварій та нещасних випадків".

А вже за місяць, 19 лютого, відбулася аварійна зупинка першого енергоблоку АЕC.

 Група ліквідаторів у спеціальному вбранні перед виходом на дах 4-го енергоблоку. Фото: ukrmap.kiev.ua

Значний радіоактивний витік на території станції стався 20 квітня 1981 року: "Службою радіаційної безпеки ЧАЕС, - інформують партію чекісти, - визначено зону площею 180 кв.м. з рівнем радіації, який досягав 20 мікрорентген в секунду при нормі в 0,8 мікрорентген".

Того ж року КДБ звітував про те, що "за період експлуатації 1977-1981 на атомній електростанції відбулося 29 аварійних зупинок, з них 8 - з вини обслуговуючого персоналу".

На початку 1982 навчального року, 9 вересня, сталася аварія на першому енергоблоці АЕС, про що в той самий день керівництво КДБ УРСР отримало звіт свого київського підрозділу. Спочатку розраховували, що для ліквідації наслідків аварії знадобиться 5 днів.

Проте масштаби виявилися значно більшими, ніж їх хотіли представити чиновники. В повідомленні, яке керівник КДБ УРСР С. Муха надіслав керівництву партії 13 вересня, мова вже йшла про необхідних 10 днів робіт.

Створена для з'ясування обставин та результатів інциденту комісія працювала з 18 до 28 жовтня - через півтора місяці після "п'яти днів, необхідних для ліквідації наслідків"!

Члени комісії констатували: "В районі села Чистогалівка, розташованого в Пд-Пд-Зх напрямку на відстані 5 кілометрів від АЕС, на ґрунті реєструються так звані "гарячі" частинки розміром 10÷20 мікрон, активність, яких коливається від 10-7÷10-9 кюрі, що перевищує допустимі норми в сотні разів".

Саме ці "гарячі" частинки є найнебезпечнішими для людей, - зазначали експерти, - і потрапивши в організм можуть призвести "до серйозних ускладнень включно з летальним результатом через "пропалювання" тканин організму".

Очевидно, повідомляти про таку небезпеку довколишнім мешканцям було заборонено.

Незважаючи на важкі наслідки аварії, 5 листопада очільник КГБ поспішив заспокоїти Володимира Щербицького: "Обстановка в оперативному плані на АЕС і околицях нормальна. Фактів поширення панічних чуток не відзначається".

З цього чітко видно, що головне завдання полягало в блокуванні "панічних чуток", а не в попередженні громадян про небезпеку. Люди можуть вмирати - аби тихо.

"Ще у передаварійний період, - писав у своїх спогадах співробітник КГБ Юрій Петров, - оперативним шляхом було здобуто попереджувальну інформацію щодо численних фактів неякісного виконання будівельно-монтажних робіт, постачання бракованого устаткування, порушення принципів технологічної дисципліни та правил радіаційної й пожежної безпеки.

Лише у 1983-1985 рр. сталося 5 аварій і 63 відмови основного обладнання, що супроводжувалися значними матеріальними збитками. Тривожна інформація негайно доповідалася у вищі республіканські партійно-урядові інстанції. Однак належно реагували далеко не завжди.

Більше того, коли за матеріалами Прип'ятського міськвідділу КДБ була представлена інформація до ЦК Компартії України, котра свідчила про витік радіаційних речовин з ЧАЕС, вона була кваліфікована як дезінформація, а низка співробітників КГБ отримала стягнення по службі".

Тріщини в перекриттях третього і четвертого блоків були зафіксовані КГБ ще 17 березня 1984 року. Перший з блоків на той час працював трохи більше двох років, другий - лише вступав в експлуатацію. Але доробляти його не було часу - згодом кагебісти писали про поспіх з дотерміновим запуском реактора до чергового з'їзду партії.

В жовтні того ж року співробітники спецслужби підготували спеціальний аналіз роботи всіх чотирьох енергоблоків.

"В процесі проведення контррозвідувальних заходів нами було проведено аналіз надійності роботи енергоблоків ЧАЕС. В результаті вивчення встановлено, що перший і другий енергоблоки ЧАЕС менш надійні в плані безпеки навколишнього середовища...

Третій, четвертий і наступні блоки ЧАЕС (на той момент тільки споруджувалися - В.В.) конструктивно виконані більш надійно... Поруч з тим, за даними спеціалістів, ці блоки не гарантують надійної і безпечної роботи, оскільки випробування їх в екстремальних умовах не проводилися".

26 квітня 1986 працівники ЧАЕС провели випробовування на четвертому енергоблоці, яке обірвалося вибухом - за даними чекістських звітів - о 1:25.

Джерело: ТСН

P.S. Історична Правда пропонує згадати красивий вірш Івана Драча, який оспівував будівництво першої в Україні АЕС. Дехто вважає цей вірш пророцтвом - через образ дівчинки, яка бігає, "розбуджена громом" нібито ядерного вибуху.

Але, судячи з оприлюднених вище матеріалів, навряд чи тоді хтось усвідомлював ступінь ризику під час недбайливого поводження з "мирним атомом".

Зварники Королі

Мене вразила ця дивовижна подвійна сім'я -
Ці чотири зварники Королі впритул до королівни маленької Жанни:
Два брати-близнюки, бойки два родом десь з-під Стрия,
І сестриці-чернігівки, дві вірненькі юні дружини.

Віяло дивною чистотою у хаті: сестриці спати вкладали малу,
А брати дивилися прикипіло в щойно принесений телевізор.
Руки стискалися в Сан-Клементе, в світі, здавалось, місця немає злу.
Брат Іван, хліб до грудей притуливши, першу цілушку різав.

Позаду - Зелена Долина, Ладижин, і ось вони тут гуртом.
Хлопці в армії вже відслужили, як братани - служили в одному танку.
На осонні сушилась тараня, не зласована сибірським котом.
Брат Михайло брав шашки підряд і ставив загрозливу дамку.

- До високолегірованої сталі підпускають не кожного, хлопці, - факт,
Працюєм по третім розряду, а дівчата ще мають п'ятий. -
Крізь вікно родичався вітер, немов той чернігівський сват,
І пилюзі лісовій наступав на піщані п'яти.

- Ми варитимем для реактора герметичний крицевий кожух,
То буде вже перевірок, не продихнеш, дивися в обидва ока! -
Вітер білизну вітрилив - одчайдушний чернігівський зух,
Гроза розставляла гармати - червнева, легка, нежорстока.

І доки в нас тої розмови, сипнуло, війнуло дощем,
Не дощем - з пульверизатора хмари просвіжило одеколоном,
За хмарами вітер прищулився і в мальви сховався ущемлено,
Райдуга в небі вставала семибарвно, семиколонно.

Як один кінець райдуги доторкався далеко Стрия,
А другий спинавсь недалеко - прямо на сиві груди Чернігова,
І стояла під райдугою робітнича королівська сім'я,
І принцеса не спала, розбуджена громом, бігала.

І дихав під райдугою умитий дощем котлован
З арматурою і опалубкою, з усім металевим гілчастим лісом,
І небо таке стояло, наче ніколи не боліла його голова,
Залізні стовпи його підпирали - приварене Королями залізо.

Завтра знову робота. А сьогодні на Прип'ять та в ліс по суниці.
Футбол та школа вечірня, та щоб все було по закону.
Пора королівській казці на тім хіба зупиниться,
Як нам мала королівна махне райдугою з балкона.

Іван Драч (1974)

https://www.istpravda.com.ua/

Авторські публікації

Газета «Нескорена Нація»

№1 (290)

Січень 2019