Портал Українського Націоналіста

Неділя, 19 серпня 2018

80 років тому - 23 травня 1938-го - агент НКВС убив у Роттердамі першого голову Проводу ОУН Євгена Коновальця.

То був не перший замах на лідера українських націоналістів. Протягом 1920-х років агенти Москви здійснили декілька невдалих спроб вкоротити йому віку.

1933-го Луб'янка змінила тактику - вирішили закинути в середовище ОУН свою людину. Спецоперацію під кодовою назвою "Ставка" схвалили в Кремлі. А там нічого не постановляли без згоди Йосипа Сталіна.

Фальшивий Хом'як

Для "оперативної комбінації" підшукали відповідну людину - Василя Лебедя, особисто знайомого з Коновальцем.

Вони затоваришували в 1915-1918 роках у таборі для військовополонених. Відтак разом воювали в Армії УНР.

За деякими даними, Лебідь навіть був заступником Коновальця, обраного командиром Куреня Січових Стрільців.

Після поразки Визвольних змагань їхні шляхи розійшлися: Коновалець опинився в еміграції, а Лебідь залишився в Україні. 1921 або 1922 року його завербували чекісти.

На початку серпня 1933-го Луб'янка влаштувала Лебедеві "втечу" з Радянського Союзу до Бельгії.

Він зустрівся з лідером ОУН. Розповів, що нібито керує націоналістичним підпіллям в Україні, готує повалення радянського ладу.

З початком арештів влаштувався за фальшивими документами на прізвище Хом'як вантажником на корабель, який мав зупинитися в бельгійському порту.

Провідник повірив колишньому товаришу по службі.

Лебідь провів у колі керівників ОУН понад рік.

Повідомив у Москву, що Коновалець відрядив до Сполучених Штатів п'ятьох людей із завданням вбити радянського наркома іноземних справ Максима Литвинова.

Нарком вів переговори про встановлення дипломатичних стосунків між СРСР та США.

П'ятірку атентатників арештували, замах не відбувся.

У жовтні 1934-го Лебідь повернувся до СРСР. Начебто для продовження підпільної роботи.

Бажання помститися

Не могло бути мови, щоб під час наступної зустрічі Лебідь спробував застрелити Коновальця.

По-перше, його завжди супроводжував помічник Ярослав Барановський, безмежно віддана провідникові людина. Залишитися сам-на-сам з Коновальцем було практично неможливо.

По-друге, Кремль хотів так прибрати голову Проводу ОУН, щоб не була помітною "рука Москви".

Отже, знадобилася людина, яка, контактуючи з Коновальцем тривалий час, могла би здійснити замах, не очікуваний оунівцями.

Так у спецоперації "Ставка" з'явився Павло Судоплатов, старший інспектор управління кадрами ОГПУ. Уродженець Мелітополя, він до 1933 року мешкав в Україні. І вільно володів українською мовою.

Був ще один нюанс, чому зупинилися саме на цій кандидатурі - він мріяв помститися за старшого брата-червоноармійця, який загинув під час Громадянської війни біля Житомира в бою з кавалерійським загоном Коновальця.

Судоплатова призначили до Іноземного відділу ОГПУ. Далі - 8-місячний вишкіл: інтенсивно вивчав німецьку, оволодів прийомами рукопашного бою, опанував володіння зброєю.

"Ми удвох блукали містом"

В червні 1935-го Судоплатов разом з Лебедем виїхав до Фінляндії як нібито його небіж. Мав виготовлені Луб'янкою документи на ім'я Павла Грищенка.

Лебідь зустрівся з Кіндратом Полуведьком, представником ОУН у Фінляндії (і - цього Лебідь не знав - теж агентом Луб'янки). Відрекомендував племінника як комсомольця, розчарованого в радянській владі.

Полуведько зв'язався з Коновальцем. За два місяці до Гельсінки прибули зв'язкові від провідника. Невдовзі Судоплатов зустрівся з лідером ОУН у Берліні.

Коновалець виявив неабиякий інтерес до прибульця з України. "Розпитував мене про все з великою пристрастю", - згадував "племінник".

Але особливу довіру агент Москви здобув, переказавши голові Проводу одну розмову. Мовляв, молоді оунівці говорили між собою, що Коновалець занадто старий, щоб керувати організацією - його можна використовувати лише як декоративну постать.

"Коли я розповів про це Коновальцеві, його обличчя зблідло", - зауважив Судоплатов.

Після цього провідник наблизив молодика до себе: "Коновалець взяв мене під свою опіку і часто-густо відвідував: ми удвох блукали містом. Одного разу він навіть повів мене на спектакль у Берлінську оперу".

І ще: "Коновалець прив'язався до мене і навіть запропонував, щоб я супроводжував його в інспекційній поїздці до Парижа й Відня з метою перевірки стану справ в українських емігрантських колах, що підтримували його".

Порада Сталіна

Що ж, контакт з Коновальцем встановлено.

Судоплатов повертається до СРСР. У Москві звітує перед наркомом внутрішніх справ Миколою Єжовим. Той повіз агента до Сталіна. Судоплатов описав ситуацію в ОУН, її плани, боротьбу за владу всередині організації, джерела фінансування.

Під час наступної зустрічі Сталін сказав прямо:

- Наша мета - обезголовити рух українського фашизму напередодні війни і змусити цих бандитів знищувати один одного в боротьбі за владу.

Це означало: "ліквідувати" Коновальця.

- А які смаки, слабкості і захоплення Коновальця? - поцікавився господар Кремля.

- Він обожнює шоколадні цукерки, - відповів Судоплатов. Пояснив: скрізь, де вони були разом, він насамперед купував шикарну коробку цукерок.

- Спробуйте скористатися цим, - порадив Сталін.

Дві сторонні особи

На початку лютого 1938-го порт Мурманська залишив морський вантажний пароплав "Шилка".

У кількамісячне плавання, крім команди, відправилися також дві сторонні особи, щодо яких капітана суворо попередили: виконувати всі їхні вимоги.

Першим був Павло Судоплатов, записаний під іншим прізвищем як радист корабля.

Другим - Олександр Тімашков, нібито комірник, а насправді фахівець відділу оперативно-технічних засобів НКВС.

Він розробив "презент" для Коновальця - вибуховий пристрій, що виглядає як коробка цукерок, оформлена в українському стилі.

Квітень. Норвезький порт Берген. Судоплатов телефоном домовляється з Коновальцем про зустріч у Роттердамі 23 травня.

Біля кінотеатру "Люм'єр"

Роттердам, найбільший порт Європи. Тімашков заряджає "коробку цукерок", Судоплатов кладе її вертикально у внутрішню кишеню піджака. Вибух відбудеться за півгодини після зміни її положення на горизонтальне.

Рівно о 12-й годині, як умовилися, більшовицький агент зайшов до ресторації готелю "Атланта". Підсів до столика, за яким сидів Коновалець.

Після короткої розмови - не більше 5 хвилин - вирішили зустрітися того дня о 17-й для тривалої розмови.

Судоплатов, прощаючись, презентував коробку шоколадних цукерок з України - поклав її на стіл.

Хвилин за десять, допивши херес, Коновалець взяв цукерки і вийшов з ресторану. Попрямував до готелю "Централь", де винаймав кімнату №104, але затримався біля кінотеатру "Люм'єр", роздивляючись афішу нового фільму.

В цей момент стався вибух, який було чути на кілька кілометрів…

"Москва знала, - пояснила атентат газета "Свобода" (Ужгород), - що його військово-організаційний хист, авторитет його імені серед українських народних мас може трагічно відбитися на Совєтах, і що весь український народ із Євгеном Коновальцем у будучому воєнному конфлікті стане на сторону тих, що воюватимуть проти Москви".

Вбивцю не знайшли

Коли поліція почала трусити радянські кораблі в порту Роттердама - слідчі дізналися, що загиблий зустрічався з якимсь радистом з радянського судна, - "Шилка" давно вже була у відкритому морі. А Судоплатов за фальшивим чехословацьким паспортом дістався до Парижа.

Голову Проводу ОУН ховали пополудні 28 травня на місцевому кладовищі Кросвейк.

В останню путь його провели дружина Ольга, кілька колег-оунівців та консул Литви Петер Пенн (небіжчик мав литовське громадянство).

Присутні на похороні говорили, що ця могила - тимчасова. Коли Україна здобуде незалежність, Коновальця неодмінно перепоховають на Батьківщині.

Відтоді минуло 80 років…

https://www.bbc.com/ukrainian/blog-history-44215188

Газета «Нескорена Нація»

№2 (282)

Березень 2018