Портал Українського Націоналіста

Четвер, 13 грудня 2018

4 квітня 1960-ого відбувся останній відомий бій підпілля ОУН.

Троє повстанців, двоє чоловіків і одна жінка, протистояли за різними даними від сотні до 500 солдатам, що з’їхались на 45 автівках. Повстанці прийняли бій. Та опинившись в оточенні, націоналісти вирішили накласти на себе руки. Чоловікам це вдалося. Жінка випустила собі кулю в голову, але попала у кількох міліметрах від мозку, що дало змогу кагебістським санітарам врятувати її, пишуть "Вікна" з посиланням на Локальну історію. 

Йдеться про трьох повстанців - Марію Пальчак, Петра Пасічного та Олега Цетнарського, які із початку 1950-их переховувалися у криївках в Тернопільській області. Вони мали друкарську машинку, на якій передруковували стару націоналістичну літературу, датуючи різними пізнішими датами, ніж вона була створена. У такий спосіб переконуючи населення, що крім них, є ще інші підпільники, а повстанська боротьба триває.

Марія та Петро сфотографувалися із господарями хати, де була облаштована їхня криївка. Це фото потрапило до кагебістів і пришвидшило викриття повстанців.

Та приводом до активних пошуків упівців стало вбивство оперуповноваженого бережанського відділу КГБ - Стороженка, який йдучи на зустріч із інформатором у Тростянецькому лісі на Тернопільщині, випадково зустрів повстанців Петра, Марію та Олега, які прийнявши це за засідку вбили його.

Ось як у спогадах згадувала день бою Марія Пальчак, якій вдалося вижити:

"Нас або вистежили або донесли сексоти. Це стало зрозумілим в одну мить. Побачивши, що ми оточені, ми вирішили разом бігти і в разі смертельної небезпеки дострілятись, щоб не здатися ворогові живими. Ми почули крики з вимогою здатись живим. Раптом я перечепилась за гілля і впала. Солдати почали підбігати до мене, а я вже була поранена і в праву руку. Останніми зусиллями приклала пістолет П-38 (нім. виробництва) до голови, вистрілила і впала. Рукою володіла погано, тому куля попала в голову в 7 міліметрах від мозку, і я себе не змогла смертельно поранити. Коли фотографували місце події, то солдат почув, що я дихаю. Мені на місці санітари зробили перев'язку і на машині відправили у Підгайці. Цього я вже не пам'ятаю".

Марію засудили до п'яти років ув'язнення та десяти років концтаборів. Вона відбула весь термін ув’язнення і вийшла на волю у 1975 році, дожила до проголошення української Незалежності та померла у 1998 році.

http://vikna.if.ua/

Газета «Нескорена Нація»

№3 (289)

Жовтень 2018