Портал Українського Націоналіста

Понеділок, 22 квітня 2019

Як часто серед нашого політикуму та простих людей доводиться чути скигління, що все могло бути не так погано.Що не треба чіпати кацапів і комуністів, а треба домовлятися з ними. Українська добродушність та толерантність і поступливість в більшості випадків йде на шкоду самим українцям.

Подумки занурюючись в далекі 1990-91 роки пригадую собі, як після підриву комуністичними спецслужбами першого пам'ятника Провіднику ОУН Степану Бандері біля його отчого порогу,а цей Монумент, який я особисто відкривав на Покрову 1990 року ще за існування КГБ, КПСС і СССР став як і сам Бандера найбільшим ворогом Москви, неодноразово різні тогочасні демократи аля-Яковина та аля-Волковецький категорично заперечували потребу відбудови підірваного Монументу. Бо Москва введе надзвичайний стан і буде кровопролиття.

Якби ми тогочасні молоді націоналісти із Спілки Націоналістичної Української Молоді послухали недолугих демократів то ймовірно повернення славної історичних та героїчної постаті Степана Бандери в українську сучасність так би й небуло.

Всі ці гнилі демократи неодноразово називали мене провокатором за виступи проти здачі ядерної зброї, проти угодовської щодо Кремля політики Кравчука і Кучми. "Він провокатор, він хоче крові, ми не хочемо ні з ким воювати. Забороняти компартію недемократично..." Так кричали членам відродженої багатолітнім політв'язнем комуністичного режиму Іваном Кандибою істинної ОУН різногатункові рухмани і демоліберали.

Сьогодні Україна має розвалену не без допомоги всіх попередніх Президентів армію, купу антиукраїнських середовищ, імітаторів націоналізму у ВР та біля неї, розгул спонсорованого кацапами сепаратизму і тероризму, а фактично Російську агресію із втратою Криму. До цього йшло всі попередні роки куцої Незалежності України. Пригадую, як хвалили Януковича доморощені холуї коли той віщав про Євроінтеграцію, а вже тоді лютий донецький головоріз задумував геноцид  українського народу.

Чи винесли ми уроки з усього вище перерахованого? Чи дні жалоби за полеглими військовиками на Сході України котрі мало не щотижня оголошують не б'ють звоном помсти в наші серця? Тому сьогодні слід відкинути толеранцію до ворогів, до зрадників та згуртуватися в єдиний державницький національний кулак і дати по зубах всім тим хто зазіхає на нашу землю та тим хто хоче і надалі визискувати наш народ.

Наша політика — це наша тверда націоналістична позиція, відсутність страху і жалю. Бо ми українці — нескорена нація.

Віталій Цапович, голова ОУН

Будьмо нескорені та безкомпромісні!

Авторські публікації

Газета «Нескорена Нація»

№1 (290)

Січень 2019