Портал Українського Націоналіста

Субота, 20 квітня 2019

Український націоналіст, дисидент часів СРСР, Герой України Левко Григорович Лук’яненко — знакова постать у новітній історії самостійної держави Україна, достойник, котрий усе своє життя не власні хороми будує, як деякі «патріоти», а простору, вільну від невольницького «павутиння» всеукраїнську світлицю. Світлицю, у якій щасливо житимуть усі українці!

Місто вирішило зберегти присягу гетьманові і "до последнего человека держатца". Одночасний штурм у ранковій темряві і удар у спину не дав оборонцям шансу вистояти: "руїни та згарища п’яти батуринських церков виразно свідчать".

А що знають українці про дітей-українців, які стали тоді ж в обороні Львова? Юних львів’ян, дітей-галичан, які залишили свої домівки та батьків і пішли із зброєю в руках виборювати незалежність України – від поляків, росіян, румун і угорців?

Волонтер кілька років возив артистів і допомогу для військових на нерозмитненому мікроавтобусі, який йому передали з Німеччини.

Сто років тому – наприкінці жовтня 1918 року – доживала свої останні дні Австро-Угорська монархія. Попервах імператор Карл І видав маніфест, яким заявляв, що імперія з двоєдиної монархії буде перетворена на федерацію народів.

18 жовтня 1918 року в приміщенні Народного Дому у Львові було зібрано українські представницькі збори, (Українську Національну Раду), в якій взяло участь приблизно 500 осіб.

Польський закон про Інститут національної пам’яті є дискримінаційним для українців як нації, а з іншого боку – і з політичної точки зору.

Сто років тому українське громадсько-політичне життя вирувало не лише на території України, а й далеко за її межами. Ми вже розповідали про український чинник на Далекому Сході і на Кубані. Ще одним таким осередком стали українські громади Сірого Клину – так називалася територія української колонізації в Сибіру.

Доля цього нескореного повстанця мало відома в Україні. Хоч у шістдесятих роках минулого століття ім’я Юрія Михайлецького нагнало великого страху не лише на село Рукомиш Бучацького району, всю Тернопільську область, а й наробило шуму у самій Москві. Бо місцеві енкаведисти прогледіли повстанця, що сидів у них під носом цілих двадцять літ, передає Високий замок.

В ніч проти 21 жовтня 1947 року обірвався сон десятків тисяч сімей по всій Західній Україні... Того ж дня майже 80 тисяч Українців були силоміць вивезені з України, багато хто так і не побачив більше свої рідні хати...

Авторські публікації

Газета «Нескорена Нація»

№1 (290)

Січень 2019