Портал Українського Націоналіста

Понеділок, 22 квітня 2019

Місто Івано-Франківськ має одну спицефічну (чи як сказав би незабутній блазень часів совдепії Аркадій Райкін «спіцціфісєскую») рису. Це безгосподарні, брехливі, дволичні та злодійкуваті мери.

Жахлива трагедія, що сталася під Смоленськом, болем відізвалася в серцях українців, в тому числі українців Галичини.

9 травня 1890 народился Президент Української Головної Визвольної Ради Кирило Іванович Осьмак (псевдо: «Марко Горянський», 1890-1960), діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН. Член УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів), член Центральної Ради (1917–1918). Агроном, організатор кооперативів. «Колишній есер, уродженець Миргородщини, - як пише про нього Олег Радик, - став президентом Української головної визвольної ради - підпільного парламенту і уряду, надпартійного органу, який керував визвольною боротьбою УПА».

Комунізм і нацизм співпрацювали, але при цьому вони звинувачують чомусь Бандеру, який відсидів у німецькому концтаборі за проголошення незалежності України. Про це пише видання politolog.net, інформують Патріоти України.

"Тих, хто хотів частіше брати участь у бойових акціях, ми переправляли на Полісся. Там УПА звільнила від фашистів цілі райони - і чималу роль у тому відіграли східні українці. А на Дніпропетровщині ландшафт невідповідний - ну як у степу партизанити?"

Стаття написана в 1997 році Віктором Марченко. Без відому автора вона була опублікована в Інтернеті в історичному альманасі «Лабіринт часів» в 1999 році у скороченому вигляді, звідки неодноразово передруковувалась іншими виданнями.

Магія, забобони, ідолопоклонство і віра — все це дуже серйозні і окремі теми, але всі вони можуть бути об’єднані, щоб це виглядало, ніби вони є одне ціле.

Про створення політичної партії УКРОП говорилося багато різних, діаметрально протилежних речей. Поява в гнилому українському політикумі свіжого, потужного, самодостатнього політичного гравця багатьом «політичним мастадонтам» вкрай невигідна.

В ході Московсько-української війни війська гетьмана Івана Виговського за підтримки Кримського ханату 7 липня 1659 року завдали нищівної поразки московським військам Олексія Трубецького у битві під Конотопом. Втрата близько 50 тисяч чоловік відкривала українсько-татарському війську шлях на Москву, проте антигетьманські повстання в Україні завадили продовжити наступ і Конотопська битва виявилася змарнованим шансом виграти війну в цілому.

Що сьогодні, перед черговим відзначенням Дня Незалежності, говорять пересічному громадянинові слова «Українська головна визвольна рада»?

Авторські публікації

Газета «Нескорена Нація»

№1 (290)

Січень 2019