Портал Українського Націоналіста

П'ятниця, 24 листопада 2017

«Кому война, а кому мать родная». Доки одні гинули в Києві від рук Зека і його влади,інші по традиції продовжують забудовувати центр Франківська. Зокрема на вулиці Січових Стрільців, 42а розпочато забудову яка аж ніяк не впишеться в архітектурний ландшафт центру нашого Європейського міста. Це розсташовано через дорогу від колишнього Будинку піонерів. Але для когось цей лакомий шматочок муніципальної земельки довго тримали.

Земельні афери у Франківську, навіть дуже великого обсягу рідко зазнають належної уваги правоохоронців.Але ж тепер після перемоги Революції може щось зміниться? Нагадаємо що свого часу будівельна фірма «Маодот» якою керують колишні керівники ленінського комсомолу України і Прикарпаття, кращі друзі Януковича «відтяпала» землю військової частини за сумнівними схемами. Чи помітить це нова влада і нові правоохоронні органи?

Після комуністичних судилищ-розправ їх жертв завжди чекав етап (доставка на місце відбування покарання). Таке настало і щодо мене та інших шести із т. зв. групи Лук'яненка-Кандиби (всього нас було 7 чоловік) після таємного судилища-розправи, що відбулася над нами 20-24 травня 1961 р. 

На етап 16 серпня 1961 р. попало четверо: Іван Кілиш, Йосип Горовницький, Степан Вірун і я. В другій половині дня нас помістили на Львівській залізничній станції у вагон-зек та поїзд вирушив в напрямку Мордовії, де розміщалися концтабори нашого місця відбування покарання. Ранком 18 серпня ми прибули у Харків, де нас висадили і автозеком завезли у харківську пересильну тюрму. 

Там помістили нас в одну із підвальних сирих і брудних камер до чотирьох невідомих нам в'язнів. Камера була розміром не більше 12 кв. м з двоярусними дерев'яними нарами, невеликий столик, кілька табуреток та один із головних атрибутів камери – «параша». 

Серед «жильців» камери був інтелігентного вигляду кремезний дідуган з сивим, накоротко остриженим волоссям та сивою бородою, якому можна було дати під 70 років. Пересувався він повільно при допомозі кийка, маломовний; з першого погляду відчувалося, що він «західняк». Серед інших трьох був один років 40 мужчина, кремезний, середнього зросту, розмовляв мовою східного українця. Як виявилося, він був засуджений за службу в німецькій поліції. Третій серед них був молодий хлопчина, смуглявий, років 18–19, який з затрудненням розмовляв по-нашому. Він за походженням румун, сповідував єговізм, за що і був засуджений. Четвертим був теж молодий хлопчина, щуплий, низького росту, років 17, на вигляд дуже неохайний, в брудній одежі з випущеною сорочкою, поведінки «жуліка», розмовляв російською мовою наскрізь переплетеною лайливими, нецензурними словами. Це був кримінальник. 

Ось у такому товаристві ми опинилися. Як завжди при таких зустрічах, в першу чергу, знайомство – запитання: хто ви? Звідки? За що попали? По якій статті судили? На який термін? і т. п. 

Досить стримано цікавився подібним і «дідуган». Ми з самого початку відчули, що він людина духовного сану. В розмові це підтвердилося, беручи до уваги предмет його зацікавлення. Він цікавився становищем української греко-католицької церкви в Галичині, яка після насильницької розправи над нею в 1946 р. перебувала в глибокому підпіллі разом з рештками її священнослужителів. Відчувалося його тяжке переживання з приводу такого становища. Але не признався, хто він такий. 

Однак нам все-таки скоро вдалося взнати, хто він, наш співкамерник. Нам посприяв в цьому хлопчина-румун, який чув, що наглядачі звали його «Сліпий». Так ми взнали, що маємо честь перебувати в середовищі наступника славного митрополита Андрея Шептицького – митрополита-політв'язня Йосипа Сліпого. 

Ми тут же прийняли його в своє товариство і ділилися з ним своїми харчами, яких мали чимало, бо перед етапом отримали продовольчі передачі з дому. Так ми чотири доби жили однією сім'єю і майже нічого не брали з тюремної їжі, яка була крайньо поганої якості – синя пшоняна похльобка та якась засмічена пісна каша і недопечений чорний хліб та якась брудна водичка під виглядом чаю. За ті дні ми здружилися, і наш дорогий краянин поступово «розкривався» перед нами. Багато розповідав нам про пережите за всі 14 років його перебування в ув'язненні та й за роки до ув'язнення, що для нас було надзвичайно цікавим та корисним. 

Розповідав, з якими великими пригодами-перешкодами йому доводилося писати історію Української греко-католицької церкви, яку все-таки написав. 

Він повертався з Києва, куди його завезли понад півроку тому. Везли його туди з комфортом, в цивільному одязі, в окремому купе м'якого вагона у супроводі двох кагебістів і харчувався разом з ними в ресторані поїзда. У київській тюрмі теж тримали його в одній із найкращих камер та годували цілком нормально. Періодично викликали його на співбесіди з великим начальством. 

Розмови в основному велися навколо питання відречення його від Української греко-католицької церкви. Це й було в основному причиною етапування його до Києва. На випадок згоди обіцяли надати йому один з найвищих санів і т. п. Водили його по церквах, музеях, культурних установах та учбових закладах. Та митрополит Йосип Сліпий стояв, мов скеля несхильним, та не піддавався на всілякі спокуси і залишився вірним Українській греко-католицькій церкві, вірний своєму українському народові, і тому кагебісти вирішили вернути його назад в мордовський концтабір. 

Його везли назад етапами разом з в'язнями різної категорії, серед яких переважали кримінальники, які, як правило, вели себе крайньо грубо, нахабно до інтелігентів та старших, грабували їх – забирали як речі, так і харчі, в тому числі й пайку та по-різному знущалися над ними. 

Ось при таких обставинах ми й зустрілися з ним у харківській пересильній тюрмі. 

На четвертий день нашого перебування всю нашу групу повезли в Мордовію, а митрополит Сліпий залишився в цій сирій тюрмі. 

Дуже і дуже було сумно розлучатися з ним, залишаючи його в таких умовах. Після цього ми більше не зустрічалися. 

Маємо наглядний приклад того, як ставилося КГБ в різних обставинах до своїх жертв, до своїх підопічних. 

Та всьому буває якийсь кінець. 

Через півтора року після нашої харківської зустрічі, тобто в січні 1963 р., митрополиту Сліпому було запропоновано виїхати до Риму, до Ватикану, при умові, що він не буде робити зупинки в рідному Львові. Наш Дорогий пастир був змушений погодитися на такі умови і через якийсь час опинився в середовищі Римського папи.

Так скінчилися тяжкі митарства по тюрмах і концтаборах смерті протягом 18 років одного із найславніших синів України митрополита Йосипа Сліпого, якому ще судилося прожити понад 20 років, хоча й поза межами рідної і любимої України, але все-таки на волі й в цивілізованому світі та ще й в середовищі близьких по духу і вірі йому людей та дослужитися до одного із найпочеснішого церковного сану – до кардинальського титулу папського престолу.

Останнім часом мені та моїм родичам телефонують невідомі особи з погрозами щодо різких антивладних публікацій на ресурсі Нескорена Нація. До цього, за останні двадцять чотири роки мого перебування в активній політиці, я вже звик. На погрози ворогів та поливання брудом псевдопатріотами не звертаю уваги і завжди готовий дати відсіч.

На мою сторінку у Фейсбуці постійно надсилають спам і віруси оскільки поширюю карикатури на Януковича, кишенькових опозиціонерів, тощо. Не так давно на Прикарпатських інтернет-ресурсах з'явилася інформація, що місцеві "ригивоняли" фінансують спамерів, які мають на меті нейтралізовувати антивладні інтернет-ресурси.

Зауважу, що з нами співпрацюють поважні спеціалісти з новітніх інтернет техно-логіїй, яким не важко вичислити хто конкретно займається таким паскудством. А моїм друзям і однодумцям неважко буде проломити їхні собачі голови.

Аналогічно наполегливо раджу всім Івано-Франківським "штатним патрійотам" "монополістам на любов до України" та власникам "торгового дому Просвіта" припинити обдирати агітматеріали ОУН з інформаційних "кубів" в центрі Франківська, бо потому доведеться, вибачаюся на слові, на задниці повзати до куплених Чудновим Просвіт та проституйованих Боровокунів.

Начувайтеся!

З повагою, такою на яку ви заслуговуєте,

Міністерство культури бандитського уряду Януковича-Азарова погрожує Українській Греко-Католицькій Церкві (УГКЦ) скасуванням її офіційного статусу через встановлення на Майдані молитовних наметів.

Наше слово в обороні УГКЦ

Керівництво ОУН вважає такі заяви представників режиму бандократії є інспіровані Росією, російськими спецслужбами та носять виключно провокаційний, глибоко антиукраїнський характер. Це нагадує сталінсько-беріївську добу, коли УГКЦ піддавалася репресіям і гонінням. Керівництво ОУН закликає депутатів всіх рівнів від патріотичних і опози­ ційних сил, представників інших українських конфесій, широку громадськість дати відсіч нападкам на УГКЦ.

Не зайве буде нагадати, як закінчив Гаврило Костельник, котрий наприкінці сорокових років минулого століття скликав псевдособор УГКЦ з метою її ліквідації та приєднання до РПЦ. Він був вбитий своїми хазяями НКВДистами, а згодом у його вбивстві НКВД звинуватило бандерівців.

Закликаємо сучасне духовенство УГКЦ бути такими, як славні отці церкви Митрополит Андрей Шептицький та Патріарх Йосип Сліпий, які все своє життя поклали на вівтар служіння Богу і Україні!

«Захоплення» Івано-Франківської ОДА «Правим сектором Івано-Франківської області» було акцією солідарності з українськими націоналістами, які в цей час ведуть наступальну боротьбу за державність української нації в Києві у протистоянні з псами режиму Бандюковича. В холодний вечірній час молодь зайшла погрітися в будівлю, яка опалюється за податки їх батьків. Зайшовши у будинок Адміністрації ми продемонст­рували, що влада слабка і її легко знести міцним натиском дружньої громади.

Усвідомлюю, що цим вчинком, оголошеними заявами перед громадою та в інтернеті остаточно переступив межу неповернення. Розумію також як співорганізатор «штурму» та екскурсії молоді коридорами будинку ОДА, що нам усім загрожує кримінальна відповідальність згідно нинішнього бандитського законодавства, чим і погрожували міліціонери. Моїм рідним в п’ятницю, ще до горезвісних подій на Майдані, дзвонили невідомі з погрозами, що мене посадять якщо я й далі буду займатися організацією Правого сектору у Франківську, адже ще ж не закрите кримінальне провадження за футболки із зображенням індуса схожого на простреленого Януковича.

Можливо куля чекає і нас людей, які несуть небезпеку злодіям і казнокрадам, що всілися у владні крісла, називаючи себе владою чи опозицією. При тому у своїх виступах вони постійно наголошують, що люди, які силою виборюють майбутнє української нації це «провокатори». Тобто такими заявами псевдолідери розділяють і звороговують між собою народ, вішаючи ярлики на людей, які не є їхніми вівцями та можуть перешкодити їм пити кров народу.

Заявляю, що готовий іти до кінця як «провокатор» з усіма наслідками.

До теми показовими є слова Януковича про «потребу взаємодії влади і опозиції для протидії провокаторам». Хочу сказати, що «провокаторами» у Івано-Франківську, Києві та по всій Україні за словами яценюко-тягнибоко-кличко та ін. є борці за волю України нащадки і послідовники УПА представники ВО «ТРИЗУБ» ім. С.Бандери, патріотична молодь активісти акції «Правий сектор».

Як співорганізатор «Правого сектора» у Івано-Франківську, щиро вдячний молоді міста та області, яка не побоялася вчора ввійти в ОДА, повіривши нам. Ми усі досягли результату ми продемонстрували, що в бандерівському краї є багато свідомої та сміливої молоді. Ми підтиимали тих, хто в Києві веде боротьбу за справедливість. Разом з тим ми провели дію, яка показала, що молодь не бидло, яке всякі політикани-заробітчани можуть тримати в стійлі.

Наголошую, що тільки боротьба всіма засобами і способами приведе українську націю до перемоги!

Закликаю усіх до активного спротиву банді. Закликаю не вірити поплічникам діючого режиму, які зраджують Національну Революцію та гасять дух волі заявами про провокаторів, що б'ють «Беркут», наголошуючи на «мирних акціях». Тризубівці били, б'ємо і будемо бити яничар-зрадників.

Так звані «Мирні акції» в результаті паціфістських заяв «київської трійці» і їх посіпак тут, несуть за собою ослаблення та зневіру і переслідування всіх, хто хоче кращого життя на своїй землі. Для тих, хто не розуміє Янукович після всього, що відбулося не віддасть владу безхребетним кроликам, які хочуть мирних акцій. Тому заяви про мирні акції є свідомим самогубством та загрозою встановлення кривавої диктатури! Впевнений, що т. з. «опозиція» це розуміє і є інструментом знищення України в руках Бандюковича!

Банді кару!

Зрадників до відповідальності!

До молоді: гуртуймося, тренуймося, зміцнюймо дух і волю! Не бійтеся! Не бійтеся бити ворога! Від нас залежить майбутнє! Разом ми сила! Один за всіх і всі за одного! Найважливіше дисципліна!

До Прикарпатської міліції: ми не провокатори, ми вільні люди на своїй землі, нині захопленій бандою. Самі ж розумієте, що саме Ваш обов'язок затримати бандюковичів. Підіть на співпрацю з народом, а не з бандою, якщо у Вас є поняття честі відмовтеся виконувати злочинні накази! Злочинці мають бути саме вами затримані і знешкоджені! Народ, який бажає кращого майбутнього і бореться за те не чинить злочину!

Українці, не вірте брехні, яка ллється з екранів телевізора, бо для них «провокаторами» є ми свідомий народ, який бореться за своє майбутнє!

Слава Україні!

З вірою в перемогу Української революції! Благослови, Господи, наші добрі починання!

  • А. Подільський — моб. (097) 945-46-24
  • «Правий сектор», Івано-Франківськ — моб. (095) 387-49-99
  • Картка «ПриватБанку» № 5457 0829 0167 4247

Ми, українські націоналісти, підтримуємо ідею економічної співпраці з країнами Європи і підписання необхідних для цього угод, якщо вони не шкодять нашим національним інтересам. Проте обмежуватися частковим і не прагнути усього, що нам належить — значить готувати для себе ще одну стратегічну поразку. Водночас ми вважаємо, що євроістерія, котра спостерігається в Україні останнім часом є недоречною, адже, передовсім, відволікає українців від головного — від усвідомлення безальтернативності Національної Революції.

Ми виступаємо категорично ПРОТИ входження України у неоімперський проект кремлівських карликів під назвою «Митний союз», бо за сотні років українці пересвідчилися у тому, що будь-яка «інтеграція» з Москвою несе геноцид, русифікацію, експлуатацію та повне поневолення української нації. Геть від Москви!

Ми виступаємо ПРОТИ входження України у Євросоюз, бо чудово усвідомлюємо, що від Європи у ньому тільки і лишилася, що назва. Політика антихристиянства, ліберального тоталітаризму, мультикультуралізму, псевдотолерантності, знищення національних стрижнів європейських народів, штучна заміна європейців на емігрантів — вихідців з Азії та Африки, пропаганда сатанізму та його підвидів: атеїзму, гомосексуальної диктатури, споживацтва тощо, — є тими рушіями, які в корні відрізняють справжні національні та людські ідеали, а отже й ідеологію українського націоналізму, від новітньої форми псевдоєвропейського імперіалізму.

Констатуємо беззаперечний факт, що сучасний Євросоюз є новітнім імперським утворенням, який виконує функцію «плавильного казана націй», а отже, несе загрозу існуванню української нації.

Високі соціальні та правові стандарти — це добре, але перетворення їх у фетиш – це вбивство духу європейських націй, а отже, їх смерть!

Ми даємо собі звіт, що сьогодні, при пануванні в Україні Режиму Внутрішньої Окупації український народ і далі буде лишатися об’єктом, а не суб’єктом геополітики, а тому, вважаємо, що подальший рух Нації у часі та просторі неможливий без повалення, шляхом Національної революції, антиукраїнської Системи влади, кардинальної зміни Структур влади та тотальної заміни Людей влади.

Ми усвідомлюємо, що Національну революцію в Україні може здійснити тільки об’єднаний ідеологією українського націоналізму Національний фронт поневоленого українського народу, під проводом Національного Ордену «луччих людей», основними характеристиками яких є мужність, мудрість і шляхетність. Протиставимо політиканам-шахраям, котрі вже двадцять два роки заводять нас на «болотяні вогні», справжніх, жертовних лідерів нації!

Ми чудово усвідомлюємо, що опозиційні партії сьогодні мають вплив на свідомість переважної більшості українців, але знаємо й те, що кількість незгодних ні з антиукраїнською владою, ні з неспроможною парламентською опозицією постійно зростає, і їх вже мільйони. Тому ми, українські націоналісти, пропонуємо Третій шлях — Національну революцію!

Закликаємо опозицію припинити йти на «компроміси» з бандитською владою і стати в авангарді боротьби проти Режиму внутрішньої окупації та долучитися до Української революції, адже, тільки разом — переможемо!

Українці! Вийшовши на Майдани, не спокушаймося словами солодкоголосих обіцяльників — надурять черговий раз! Перетворення акцій на маніфестації, закінченням яких буде чергова «переможна» дискотека і жодних політичних результатів — це перемога внутрішньо-окупаційного режиму. Ми, українці, продовжимо жити у мороці!

Вийшовши на Майдани, гуртуймося під червоно-чорними стягами Національної революції, творімо структури Національного спротиву та висуваймо вимоги зміни антиукраїнської влади і революційних перетворень у державі! Українці, самі творімо Провід Нації!

Національна держава — це здатність народу впливати на прийняття владою справедливих рішень в інтересах нації. Національна революція — це перехід народу від умов безправності до можливості впливати на владу — народ є її основним джерелом. А впливати на свою владу народ може тільки в єдності.

Безправність українців — наслідок роздробленості і дезорієнтації. Безліч партій, організацій, сект, фальшивих провідників, які по-своєму, специфічно бачать перспективи держави стали засобом маніпуляцій народом. Це вигідно внутрішньо-окупаційному режиму, адже розділені українці не можуть належно протидіяти свавіллю тих, хто, захопивши владу, безкарно визискує українців.

Спостерігаючи цинізм олігархічно-бандитської групки під прикриттям «запроданців» (міліції, прокуратури, судів, беркутів), яких, порівняно з народом, таки незначна кількість, доходимо висновку, що не так уже й важко скинути ненависний режим, з мінімальними втратами, без насильства, по-християнськи… Але заради справедливості все ж необхідно покарати представників та прислужників внутрішньо-окупаційного режиму.

Важливе питання єдності. Єдність можлива тільки на основі національної ідеї та християнської моралі — любові до ближнього. Але тут заважають псевдореволюціонери, які у своїй риториці пропонують викривлену чи підмінену національну ідею, духовні цінності, мету, виголошуючи гучні промови, лише імітують революційні дійства… Тому категоричним є визначення національної ідеї: здобути, утвердити і розбудувати державу української нації на українській землі. Шлях до Національної держави єдиний — Національна революція — «безкомпромісна боротьба, ведена власними силами народу в площині духовності, культури, суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, за побудову цілком нового, кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу». Отже, національна революція передбачає свідоме переродження народу, гарантію впливу на державотворчі процеси з метою знищити існуючу антиукраїнську систему і вибудувати систему національного народовладдя.

Сумніви, які сіють політичні невігласи («ми не можемо зібрати достатньої кількості народу»),постпомаранчевий синдром («чи знову будемо стояти за другого Ющенка?») ослаблюють національну революцію. Це просто відкидаємо, їх носіїв ігноруємо (до часу)! У реалізації національної революції пріоритетною є національна ідея та весь народ як революційна сила, а не якесь громадське об’єднання чи особа. З іншого боку — організація або людина,  яка візьме за основу національну ідею, буде гідною вести українців до кращого майбуття — народ стане монолітним.

Національна революція передбачає участь народних мас — усіх, хто дійсно бажає реальних змін на

краще і для того готовий діяти. Таких людей нині достатньо, щоб провести швидкі (від того ефективні і малозатратні) радикальні зміни в найкоротший час (навіть за тиждень). Зверніть увагу — лише за кордоном поневіряється близько 7 млн. українців. А скільки невдоволених громадян є в Україні, враховуючи тих же правоохоронців!?

Як мотивувати народ до участі у Національній революції!? Думаю, так: метою поколінь борців за державність українців є знищення антиукраїнської системи (радянської, польської, австро-угорської, внутрішньо-окупаційної…) для витворення національної… Народ повинен зібратись навколо національної ідеї, провести «очищення» системи і створити умови недопущення повернення бездержавності — шляхом національної революції (бо через вибори не вдається) привести до управління державою кращих своїх представників.  Нагадую — об’єднавчою є національна ідея-мета і шлях! Тут можемо навіть поставити на другий план історичні, ідеологічні сумніви, які, при сприянні недругів, розділяють народ — в Національній державі професійні історики дадуть правдиву відповідь на всі питання українців сходу і заходу. Чи ж українці Донецька, Львова, Севастополя чи Ужгорода не хочуть бути господарями у своїй хаті та впливати на свою владу для реального добробуту?

Заувага! Антиукраїнські сили для розділення розігрують теорії «злобних бандерівців-комуноїдів», «пам’ятникових протистоянь», російської-української мови, історії тощо. Не виключено — й з участю псевдонаціоналістичних утворень.  Але чи варто на то звертати велику увагу? Собака гавкає…

Національна держава як результат національної революції гарантуватиме справжній, а не популістський добробут своєму народу, національну, економічну, соціальну, всебічну свободу і справедливість, кару для злочинців… Як гарантувати ці слова і чим забезпечити їх втілення? Відповідь — тільки волею, бажаннями і потребами самого народу! У випадку несправедливості влади — для її усунення вже буде вироблений механізм Національної революції і, звісно, кара для зрадників. На практиці — державність нації буде гарантована правом кожного свідомого українця на володіння зброєю, що ще більше поставить у залежність владу від об’єднаного національною ідеєю народу. Влада — це не нагорода, влада — це тягар відповідальності, і нести її можуть найжертовніші та найсправедливіші (щоб не стати черговим об’єктом для усунення).

Тому реалізація національної революції може відбутись вже нині. Достатньо визначити дату. Звісно, оголошення про національне зрушення має бути масовим і кожен, хто це зрозумів, має доносити правду іншим. Мільйони (не сто і не кілька тисяч), мільйони незадоволених діяльністю внутрішнього окупанта мають вийти на вулицю. Вийти не за Кличка, Яценюка, Тягнибока, не за Президента, не за вибори, не за підняття зарплат чи зниження тарифів, не за податковий кодекс чи пенсійну реформу, адже то є лише наслідки бездержавності… Мільйони мають вийти за своє майбутнє — за Національну державу. Усі мають бути готові до найрадикальніших дій, хоча лише кілька сот тисяч дійсно зможуть взяти участь у протистоянні з псами окупаційного режиму. Передбачається, що понад третину (якщо не всі) правоохоронці стануть на бік свого народу, якому присягали, адже нині на службі в режиму вони просто заробляють гроші. Національна держава справедливо заплатить усім. Буде також проведено люстрацію. На питання, хто поведе народ, відповідь — той, хто керується національною ідеєю, зове усіх до Національної революції (без додатків і спотворень), ідучи попереду! А якою буде післяреволюційна держава надалі, звичайно, залежить від кожного. Якщо й далі народ будуть обкрадати, продаватись, зраджувати і дозволяти це іншим — то Національна революція «шліфуватиме» державу до найоптимальніших параметрів.

Хай живе національна революція! Слава Україні!

Джерело: http://fond-upa.info/nacionalna-derzhava-nacionalna-revoljucija-ce-prosto/

Деструктивна, антиукраїнська діяльність Віктора Медведчука спрямована проти приєднання України до Євросоюзу заслуговує на найширший осуд всіма українськими політичними силами та всім українським народом. Не можна оминути увагою і той факт, що саме Віктор Медведчук веде шалену атаку проти енергетичної незалежності України від Росії. Це про­ являється в заходах спрямованих проти видобутку американськими компаніями сланцевого газу в Україні. Дивно і ганебно, що Медведчук знайшов соратників в цій справі.

На останній сесії Івано-Франківської обласної ради, яка більшістю голосів дала добро на розробку на території Прикарпаття сланцевих родовищ депутати від ВО "Свобода" покинули сесійну залу та не голосували за це питання. За що й були посоромлені присутнім на сесії ради Героєм України Юрієм Шухевичом.

ОУН вимагає від найвищої влади України, правоохоронних органів та компетент­них державних інституцій видворення Медведчука з України та довічну забо­рону цьому діячу на в'їзд до України.

Ми засуджуємо діяльність народного депутата України від міста Івано- Франкі­вська Олександра Максимовича Сича, який в унісон з Медведчуком веде діяльні­сть проти розробки сланцевих родовищ та пробує зривати сесію обласної ради Івано-Франківщини при розгляді цих питань.

Свого часу Президент Ющенко стверджував, що Юля Тимошенко після Помаранчевої Революції пропонувала призначити Медведчука Генеральним Прокурором. І сьогодні деякі горе-опозиціонери покладають надії на Медведчука і його гроші в гонитві за владою. Проукраїнські національні інтереси в даному випадку не йдеться. ОУН закликає українську опозицію припинити співпрацю з Медведчуком,бо така співпраця межує із зрадою України.

Будьмо пильними, бережімо Україну!